Еккл Екклезіяст, розділ Книга Екклезіястова, розділ 3
На все свій час
На все свій час, усякій справі в цім житті — своя пора.
Час для народження, і час для смерті,
час посадити й час вирвати посаджене з корінням.
Час убивати й час лікувати,
час руйнувати й час будувати.
Час плакати і час сміятися,
час сумувати й час танцювати.
Час розкидати каміння3:5 каміння Або «зброю». й час збирати каміння,
час обнімати й час уникати обіймів.
Час шукати й час кидати пошуки.
Час тримати й час відпускати.
Час розривати одяг й час зшивати.
Час мовчати й час говорити.
Час кохати й час ненавидіти.
Час для війни і час для миру.
Що користі трудівникові з його праці? Я бачив усе, що Бог відвів людині робити. Він робить усе прекрасним у свій час. Він також вклав відчуття вічності3:11 відчуття вічності Або «бажання знати, що буде у майбутньому». в її серце, але людина не в змозі пізнати від початку й до кінця усе створене Богом. Я зрозумів, що найкраще для людини: втішатися й творити добро в цьому житті. А ще: якщо людина їсть і п’є, й насолоджується своєю роботою, то це також Божий дарунок. Я знаю: все, що творить Бог, — навіки. До цього нічого не додаси, як нічого й не віднімеш від цього. Бог зробив так, щоб люди побожно ставилися до Нього. Що сталося, вже було, і що буде, вже було раніше. Бог шукає тих, хто зазнає переслідувань.
Безправ’я
У цьому житті3:16 У цьому житті Буквально «Під сонцем». всюди замість справедливості я бачив зло в судах, не зауважив праведності, тільки зло в судах, а замість праведності — підступність. І я собі сказав: «І доброго, і злого Бог розсудить, для кожної справи, для кожного вчинку настане свій час».
Я про людей сказав собі: «Бог їх випробовує й доводить, що вони — справжні тварини. Адже доля людини й доля тварини однакові: і ті, й ті помирають. Дух життя3:19 Дух життя Або «дихання». однаковий для обох. Немає в людини переваги над твариною, бо все — марнота. Усім шлях в одне й те саме місце. Усі народжуються з пороху і туди й підуть. Кому відомо: чи дух людини піднімається до неба, чи дух тварини спускається під землю?»
І я зрозумів, що найкраще для людини — знайти радість у праці, адже в ній доля людська. Бо хто зможе показати людині, що буде після неї?