ПрPro ПриповістіAmsal, розділpasal Книга приказок СоломоновихAmsal, розділpasal 23

— 6 —

Коли сідаєш за стіл із правителем,

пам’ятай, хто перед тобою.

Ніколи не їж занадто,

навіть якщо ти дуже зголоднів.

Не тягнися до смачного —

це оманлива їжа.

— 7 —

Не розтрачуй всі сили і здоров’я на накопичення скарбів.

Якщо вважаєш себе мудрим — запасайся терпінням.

Лиш на мить відведеш погляд, як багатство зникне,

наче в нього виросли крила, і орлом злетить у небо.

— 8 —

Не бери хліба за столом у скнари,

не тягнися до його ласощів.

Він же, як пір’я у горлі.

«Їж та пий», — він припрошує, але нещиро.

Те, що проковтнеш, тебе знудить,

та не будеш знати як уникнути приниження.

— 9 —

Не давай поради дурню,

бо не зрозуміє він мудрості слів твоїх,

та зробить з тебе посміховисько.

— 10 —

Не руш вікових меж кам’яних,

не зазіхай на сирітські поля.

Тому що в них могутній Захисник (Господь),

Він притягне тебе до суду.

— 11 —

Налаштуй свій розум на повчання,

прислухайся до розумних порад.

— 12 —

Не позбавляй юнака виховання,

не помре він від того,

що палиця походить по його спині.

Якщо сам його повчатимеш різкою,

врятуєш його життя від Шеолу.

— 13 —

Сину мій, якщо помудрішаєш,

то й моє серце звеселиться.

Моє серце сповниться радістю,

коли з уст твоїх злітатимуть праведні слова.

— 14 —

Не дозволяй заздрощам до грішників поселитися в серці,

хай живе там завжди страх перед Господом.

Тоді матимеш щасливе майбутнє

і твої сподівання не розпиляться на порох.

— 15 —

Слухай, сину, й набирайся мудрості,

і вибери правильний життєвий шлях.

Не водися з тими, хто п’є без міри,

хто м’ясом давиться, ненаситний.

Бо п’яничка й ненажера збідніють,

їх лінощі в лахміття одягнуть.

— 16 —

Слухайся батька, який життя тобі дав,

і не зневажай матір, коли зістариться.

Купи й не продавай того, що є правдиве:

мудрість, настанови й розуміння.

Батько праведного тішитиметься,

хто викохає мудрого сина, матиме радість у ньому.

Дай батькові й неньці відчути радість,

нехай та, що дала тобі життя, буде втішена.

— 17 —

Сину мій, нехай твій розум мені довіриться,

побачать очі шлях Мій добрим.

Бо повія — то глибока яма,

а спокусниця — вузька криниця.

Вона, мов крадій, у засідці чатує,

і множить перелюб поміж чоловіків.

— 18 —

Хто зітхає, хто ридає?

Хто свариться, хто скаржиться?

Хто синці невинні рахує?

Хто заплакані очі червоні втирає?

Це ті, хто допізна за вином сидить,

хто шукає, де б чого напитися.

Не задивляйся на вино,

коли проміниться у келихах червоно.

Його приємно і легко ковтати,

але зрештою воно кусає, мов гадюка,

й отруює, немов змія.

Твої очі побачать чудернацькі видіння,

а розум затуманиться, заплутаються слова.

Ти будеш хворий, наче той,

кого кидають хвилі в морі,

мов той, хто на верхівці щогли.

Ти скажеш: «Мене вдарили, але я болю не відчув,

мене побили, та я цього і не помітив!

Коли очуняю, піду шукати,

де б іще хильнути».