Дії Діяння, розділ Діяння святих апостолів, розділ 20
З Ефесу до Троади
А як за́колот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македо́нію.
Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди,
і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.
Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим.Дії 19:29; Дії 27:2
Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді.
А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́.
Уздоровлення Євтиха в Троаді
А дня першого в тижні, Цебто — в неділю. як учні зібралися на лама́ння хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до пі́вночі.Дії 2:46; 1Кор 10:16
А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел.
Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого.
Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“
А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув.
А хлопця живим привели́, — і зраділи немало.
Павлове слово в Мілеті до ефе́ських пресвітерів
А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли́, щоб звідти забрати Павла, — бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.
А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну.
І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету.
Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.
А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.
І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в,Дії 19:9
і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови,
як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х.
І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа.Лк 24:47
І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені,
тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене.Дії 9:16; Дії 21:11; 1Сол 3:3
Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя В ориґіналі: своєї душі. не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої.Дії 21:13; Рим 8:35; Гал 1:1; Кол 1:24; Тит 1:3
І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже.
Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх,Єз 33:9; Дії 18:6
бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!Лк 7:30; Еф 1:11
Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.Іс 53:12; Ів 21:15; 1Петр 5:2; Рим 3:25
Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть.Мт 7:15; 2Петр 2:1
Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою.
Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки.Мт 25:13; Євр 13:17
А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених.Еф 1:18
Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав.1Сам 12:3
Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.Дії 18:3; 1Кор 4:12; 1Сол 2:9; 2Сол 3:8
Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“Лк 6:38; Лк 18:22
Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився.
І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували.
А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля.