Книга Йова, глава 21

А Йов відповів та й сказав:

Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою! Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш. Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух? Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть... І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє... Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах... Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого. Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає. Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують. Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки. Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол. А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем! Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його? Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних... Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її! Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме! Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього! Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене? Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме? Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний, діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий. А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він, та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє... Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних? Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте: що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист! Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить? І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають... Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа... І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...