Йов Йов, розділ Книга Йова, розділ 7
Наші дні — як дні наймита
Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!Йов 14:6
Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.
Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“ І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.
Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.Йов 2:7
А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.Йов 8:9; Пс 89:6; Іс 38:12
Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.
Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.Пс 38:14
Як хмара зникає й прохо́дить, так хто схо́дить в шео́л, Шеол — за старозавітною вірою це місце перебування душ людських по смерті, той світ, грецьке ад. не вихо́дить,
не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.
Я обри́див життям
Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:
Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?
Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,
то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене
І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.
Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!
Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?Пс 8:5
Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.
Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?
Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?Йов 9:29
І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.