Йов Йов, розділ Книга Йова, розділ 4
Еліфазове слово
Тоді заговорив Еліфаз із Темана:
«Якщо до тебе хтось промовить слово,
чи зможеш ти стерпіти?
Хто тут утримається і змовчить?
Ти багатьох людей навчав,
ти зміцнював заслаблі руки.
Порадами твоїми звивсь на ноги той, хто спотикався,
зміцнив коліна ти тремтячі.
Тепер от сталося з тобою лихо, ти роздратований;
насунулась біда впритул, і ти розгубивсь.
Невже твоя набожність не дає відваги?
Твої чесноти сподівань не варті?
Згадай: хіба безвинні згублені були,
чи праведних хоч десь та погубили?
Як я не раз спостерігав,
хто оре злом і засіває кривду, те й пожинає.
Шквал Господнього гніву вимітає,
їх Божий Дух з лиця землі стирає.
Хай лев гарчить, хай лева рик гнівливий не вмовкає,
але повипадали зуби в левеняти.
Немає здобичі, й левиця гине з голоду,
а левеняти, згодом, розбрідають хто куди.
Мені таємно звістку принесли,
і вухо ледь вловило тихий шепіт.
Мені видіння ночі марево плели,
коли глибокий сон склепив повіки.
Страхи й жахи чіплялися за мене,
змушуючи кістки мої тремтіти.
Привід пройшов повз мене,
й волосся стало диба.
Не ворушився він,
та я його подоби не впізнав.
Перед очима чийсь явився образ,
і тиша. Раптом голос пролунав.
Чи можна праведнішим буть від Бога,
чи може смертний чистотою перевершити Творця?
Він довіряти слугам Своїм (Ангелам) не може,
вони, Його посланці, помиляються і ті.
А що вже говорить про тих,
хто мешкає у глиняних хатах4:19 у глиняних хатах Тобто «людина, яка мешкає у своєму тілі».,
де замість підмурівка — порох?
Як тую міль, їх Бог крушить.
Від ранку їм ударів завдає Він;
немає в них основи, тож і гинуть,
й нічого не лишається від них.
Отож вони конають, мудрості позбуті».