Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає.

З плоду уст чоловік споживає добро, а жадоба зрадливих насильство.

Хто уста свої стереже, той душу свою береже, а хто губи свої розпускає, на того погибіль.

Пожадає душа лінюха, та даремно, душа ж роботящих насититься.

Ненавидить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоромлює.

Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погублює грішника.

Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідака, хоч маєток великий у нього.

Викуп за душу людини багатство її, а вбогий й докору не чує.

Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне.

Тільки сварка пихою зчиняється, а мудрість із тими, хто радиться.

Багатство, заскоро здобуте, поменшується, хто ж збирає помалу примножує.

Задовга надія недуга для серця, а бажання, що сповнюється, це дерево життя.

Хто погорджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолужиться.

Наука премудрого криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерти.

Добрий розум приносить приємність, а дорога зрадливих погуба для них.

Кожен розумний за мудрістю робить, а безумний глупоту показує.

Безбожний посол у нещастя впаде, а вірний посол немов лік.

Хто ламає поуку убозтво та ганьба тому, а хто береже осторогу шанований він.

Виконане побажання приємне душі, а вступитись від зла то огида безумним.

Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде.

Грішників зло доганяє, а праведним Бог надолужить добром.

Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного.

Убогому буде багато поживи і з поля невправного, та деякі гинуть з безправ'я.

Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання.

Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників завсіди брак відчуває.