1Сам 1 Самуїлова, розділ Перша книга Самуїлова, розділ 21
Давид у Нобі
Давид пішов до Ноба21:1 Ноб Місто біля Ранахи, де мешкало багато священиків., щоб побачитися зі священиком Агімелехом. Агімелех затремтів, побачивши його, й запитав: «Чому ти один? Чому з тобою нікого немає?»
Давид відповів священику Агімелеху: «Цар наказав мені зробити одну справу і звелів: „Ніхто нічого не повинен знати про твоє завдання і про ті вказівки, які я тобі дав”. А своїм людям я наказав зустріти мене в призначеному місці. Тепер скажи мені, що у тебе є під рукою? Дай мені п’ять буханців хліба або будь-що, що знайдеться».
Священик відповів Давиду: «У мене немає під рукою звичайного хліба, проте є трохи посвяченого хліба ось тут, якщо твої слуги тримались подалі від жінок21:4 тримались подалі від жінок Якщо чоловіки торкалися жінок, то вони ставали нечистими та не могли їсти нічого неосвяченого. Див.: 2 Сам. 11:11 та Повт. Закону 23:9-14.».
Давид відповів священику: «Жінок з нами не було; ще як я вирушав, мої слуги очищалися навіть для звичайної подорожі. Чоловічі тіла21:5 тіла Або «посуд», чи «зброю». чисті навіть тоді, коли їхні справи такими не назвеш. А тим паче сьогодні, коли вони очистилися для справи військової!»
Тож священик дав їм посвяченого хліба, оскільки не знайшлося ніякого іншого, крім хліба, який лежав перед Господом, і який належало прибрати, щоб замінити на теплий, свіжий хліб.
Якраз того дня перед Господом був слуга Саула. Його звали Доеґ, що був едомійцем та головним пастухом21:7 пастухом Або «посланцем». Саула.
Давид запитав Агімелеха: «Хіба в тебе немає тут ні списа, ні меча? Я не приніс ні меча, ні списа, тому що царева справа була дуже терміновою».
Священик відповів: «Меч Ґоліафа, филистимлянина, якого ти вбив у долині Ела, стоїть за ефодом, загорнутий у полотно. Якщо хочеш, візьми його; ніякого іншого меча, крім цього, немає».
Давид погодився: «Немає іншого такого, як цей; дай-но його мені».
Давид у Ґаті
Того ж таки дня, як Давид утік від Саула, він подався до Ахіша, царя Ґата. Ахішу сказали його слуги: «Хіба це не той Давид, цар краю? Хіба це не той, про якого співають, танцюючи:
„Саул вбив тисячі ворогів,
а Давид — десятки тисяч!”»
Давид зважив на їхні слова і дуже злякався Ахіша, царя Ґата. Тому він прикидався блаженним, поки перебував серед них. Він поводився, як божевільний: плював на брами, пускав слину, що текла по бороді.
Ахіш запитав слуг: «Погляньте на цього чоловіка! Та йому ж бракує розуму! Чому ви його до мене привели? Невже мені своїх божевільних не вистачає, що ви вирішили привести цього бідолаху сюди, щоб він ще й переді мною таке витівав? Чи мусить такий чоловік заходити в мій дім?»