2Сам삼하 2 Самуїлова사무엘기하, розділ장 Друга книга Самуїлова사무엘기하, розділ장 3

Давидові сини

Довго тривала війна між домом Саула та домом Давида. Давид міцнішав, набирався сили, а дім Саула хирів і слабнув.

В Хевроні у Давида народилися сини:

первісток Амнон, матір’ю його була езреелійка Агіноам.
Другий — Кілеав, матір’ю його була Абігайл, удова Навала з Кармела.
Третій — Авесалом, матір’ю його була Маака, дочка Талмая, царя Ґешура.
Четвертий — Адонія, його матір’ю була Хаґґіт;
п’ятий — Шефатія, його матір’ю була Авітал.
Шостим сином був Ітреам, його матір’ю була Давидова дружина Еґла. Всі ці сини народилися у Давида в Хевроні.

Авнер переходить на бік Давида

Під час війни між домом Саула та між домом Давида Авнер набирався сил у домі Саула. Саул мав наложницю на ім’я Різпа, дочку Ая. Іш-Бошет якось сказав Авнеру: «Чому ти спав з батьковою наложницею?»

Авнер дуже розгнівався, почувши запитання Іш-Бошета, і відповів: «Як ти міг подумати, що я злигався з Юдеєю? Сьогодні я вірно служу дому твого батька Саула, його родині, друзям. Я не передав тебе в Давидові руки. А ти тепер звинувачуєш мене в тому, що я образив вас, зв’язавшись із цією жінкою. Нехай Бог прокляне Авнера, якщо не виконаю для Давида те, що Господь пообіцяв йому, коли сказав, що відбере царство з дому Саула і встановить царство Давида, і Давид правитиме Ізраїлем та Юдеєю від Дана до Беершеби». Іш-Бошет не насмілився промовити жодного слова Авнерові, бо перелякався.

Тоді Авнер відправив від свого імені посланців до Давида, щоб ті йому сказали таке: «Чия це земля? Давай складем Угоду, і я переконаю Ізраїль, щоб ішов за тобою».

«Гаразд, — погодився Давид, — складу з тобою Угоду. Але на таких умовах: не приходь до мене, якщо не захопиш із собою Міхал, дочку Саула». А ще Давид послав гінців до Іш-Бошета, Саулового сина, зі словами: «Віддайте мені мою дружину Міхале, за яку я заплатив цілу сотню шкірок крайньої плоті филистимлян».

Іш-Бошет послав наказ, щоб забрали її чоловіка Палтіела, сина Лаїша. Однак її чоловік пішов з нею, гірко плачучи, аж доки не дійшли до Багурима. Авнер йому наказав: «Повертайся додому!» І він повернувся.

Авнер порадився зі старійшинами Ізраїлю і сказав: «Раніше ви хотіли поставити Давида царем над собою. Що ж, зробіть це. Адже Господь обіцяв Давидові: „З допомогою Мого слуги Давида Я врятую Мій народ ізраїльський від филистимлян і всіх його ворогів”».

Авнер переговорив також особисто з веніаминіями. Потім він пішов у Хеврон, щоб розповісти особисто Давидові про те, чого хочуть Ізраїль та Веніамин. Коли Авнер з двадцятьма супроводжуючими прийшов до Давида в Хеврон, Давид підготував для нього та його людей святкову учту. Авнер сказав Давидові: «Дозволь мені негайно вирушити й зібрати весь Ізраїль для мого володаря-царя, щоб вони склали Угоду з тобою і щоб ти міг правити всім тим, чого зажадає твоє серце». Давид відіслав Авнера, і той з миром пішов.

Йоав убиває Авнера

Саме тоді Давидові воїни та Йоав повернулися з походу, принісши багато здобичі. Авнера уже не було в Хевроні у Давида, бо Давид його відправив, і він з миром пішов. Коли Йоав з усіма воїнами прибув, йому сказали, що до царя приходив Авнер, син Нера, і що цар відіслав його, й той пішов собі з миром.

Йоав прийшов до царя й запитав: «Що ти наробив? Адже до тебе приходив Авнер! Навіщо ти його відпустив? Тепер його вже немає! Ти ж знаєш Авнера, сина Нера: він приходив, щоб обдурити тебе, простежити за кожним твоїм кроком і вивідати все, чим ти займаєшся».

На цьому Йоав пішов від Давида й послав гінців за Авнером. Вони повернулися з ним від джерела Сіра. Але Давид не знав про те. Коли Авнера завернули знову в Хеврон, Йоав відвів його вбік до брами, нібито хотів переговорити з ним віч-на-віч. Там він розпоров йому живіт, помстившись за кров свого брата Асагела. Авнер помер.

Згодом Давид сказав, почувши про це: «Я і моє царство повіки невинні перед Господом за кров Авнера, сина Нера. Нехай вина за його кров упаде на голову Йоава і весь дім його батька! Нехай у домі Йоава завжди буде хтось з незаживаючою болячкою чи проказою, чи здатний лише до жіночої праці, чи загиблий у бою, чи злидень без крихти хліба».

Йоав з братом Авішаєм убили Авнера за те, що він відібрав життя у їхнього брата Асагела в бою при Гівеоні.

Тоді Давид сказав Йоаву і всім тим воїнам, які були тоді з ним: «Розірвіть ваш одяг, надіньте жалобні волосяниці й пройдіть у жалобі перед тілом Авнера». Сам цар Давид ішов за похоронним візком. Авнера поховали в Хевроні; цар голосив над труною Авнера. Всі люди теж оплакували його.

Цар завів жалобну пісню, відправляючи похорон Авнера:

«Чи слід було Авнеру гинути, як помирає безбожник?

Не зв’язані були у тебе руки,

і ноги не закуті у кайдани.

Ти впав, як гинуть від руки неправедних людців».

Увесь народ знову заголосив над ним. Потім усі прийшли до Давида й почали його умовляти щось з’їсти. Але Давид заприсягнувся, мовивши: «Нехай Господь якнайсуворіше обійдеться зі мною, якщо я візьму хоч крихту хліба, будь-що до заходу сонця!» Увесь народ довідався про це і був утішений. Справді, все що робив цар, їх втішало. Отже, того дня весь народ, кожен в Ізраїлі знав, що цар не причетний до вбивства Авнера, сина Нера.

Після цього цар звернувся до своїх слуг: «Хіба ви не зрозуміли, що сьогодні в Ізраїлі не стало видатного провідника й вельможі? Хоча я й помазаний цар, я м’якосердий, а ці сини Зеруї занадто жорстокі для мене. Нехай Господь відплатить зловмиснику за вчинене зло!»