Dzieje 4 w różnych przekładach
Сучасною мовою
4:1
УСП
Поки Петро та Іоан промовляли до людей, до них підійшли священики, начальник храмової варти й кілька саддукеїв.
4:2
УСП
Вони були стурбовані тим, що апостоли навчають людей, проповідуючи воскресіння мертвих через Ісуса.
4:3
УСП
Вони заарештували Петра та Іоана й посадили їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір.
4:4
УСП
Але багато людей, які чули Слово, повірили. Число їх сягало п’яти тисяч.
4:5
УСП
Наступного дня юдейські вожді, старійшини та книжники зібралися в Єрусалимі.
4:6
УСП
Також були там первосвященики Анна, Каяфа, Іоан, Олександр і всі інші з роду первосвященика.
4:7
УСП
Перед ними поставили Петра та Іоана, і почали розпитувати апостолів: «Чиєю владою і чиїм іменем ви це зробили?»
4:8
УСП
Тоді Петро, сповнений Духа Святого, відповів: «Вожді народу і старійшини!
4:9
УСП
Якщо ви питаєте нас про ту добру справу, що була зроблена для хворого,
4:10
УСП
тоді ви і всі люди Ізраїлю мусять знати таке: це було зроблено владою Ісуса Христа з Назарета, Якого ви розіп’яли. Бог воскресив Його з мертвих. Завдяки Йому цей чоловік, який був калікою, стоїть сьогодні перед вами цілком здоровий.
4:11
УСП
Ісус — камінь, який ви, будівельники, відкинули, а він став наріжним.
4:12
УСП
Ніхто інший не дасть нам спасіння, бо немає іншого такого імені в світі. Бог послав Його людям, щоби принести їм спасіння».
4:13
УСП
Коли члени Синедріону побачили сміливість Петра та Іоана і зрозуміли, що це були прості й неосвічені люди, вони були вражені. Вони також збагнули, що ці двоє були з Ісусом.
4:14
УСП
Юдейські вожді не знайшли, що сказати, тим більше, що зцілений чоловік стояв поруч.
4:15
УСП
Вони наказали апостолам залишити Синедріон, та почали радитися між собою:
4:16
УСП
«Що ми можемо зробити з цими людьми? Адже це очевидно для всіх, хто мешкає в Єрусалимі, що завдяки їм сталося нечуване диво. Ми не можемо цього заперечити.
4:17
УСП
Але ми мусимо подбати про те, щоб ці чутки не поширювалися більше серед людей. Давайте застережемо їх нікому більше не говорити про Ісуса».
4:18
УСП
Вони знову покликали апостолів і наказали їм більше зовсім нічого не говорити, ані навчати в ім’я Христове.
4:19
УСП
Але Петро з Іоаном відповіли їм: «Розсудіть, чи справедливо це було б перед Господом, якби ми більше слухали вас, ніж Бога.
4:20
УСП
Ми не можемо припинити говорити про те, що чули й бачили».
4:21
УСП
Члени Синедріону ще погрозили апостолам, а потім відпустили їх, бо не змогли знайти способу, як покарати Петра й Іоана, адже люди славили Бога за те, що сталося.
4:22
УСП
Тому чоловіку, з яким відбулося це чудо зцілення, було більше сорока років.
4:23
УСП
Коли Петра й Іоана звільнили, вони повернулися до свого товариства, і розповіли про все, що казали їм первосвященики та старійшини.
4:24
УСП
Вислухавши Петра та Іоана, віруючі одностайно піднесли голоси свої до Бога зі словами: «Господи, Ти створив небо, землю, море і все, що є в них.
4:25
УСП
Ти промовив Духом Святим через уста слуги Твого, нашого праотця Давида: „Навіщо лютували народи? Навіщо марні задуми плели?
4:26
УСП
Земні царі себе до бою готували, вожді разом збирались, намірялись супроти Господа і Його Христа піти”.
4:27
УСП
Так, Ірод та Понтій Пилат справді зібралися в Єрусалимі разом з поганами й людьми ізраїльськими проти Твого Святого Слуги Ісуса, Якого Ти зробив Христом.
4:28
УСП
Вони зробили все так, як Ти раніше вирішив, що мусить збутися владою і волею Твоєю.
4:29
УСП
А тепер, Господи, послухай, що вони кажуть: вони намагаються нас залякати. Тож дай нам, Твоїм слугам, відвагу говорити Слово Твоє.
4:30
УСП
Простягни руку Свою, щоби зцілити немічних. Яви нам знамення й чуда в ім’я Святого Слуги Твого Ісуса».
4:31
УСП
Коли закінчили вони молитися, то те місце, де вони зібралися, затряслося. Дух Святий зійшов на них, і вони сповнилися відвагою промовляти Слово Боже.
4:32
УСП
Усе товариство віруючих жило душа в душу. Ніхто не сказав, що його майно належить тільки йому. Вони завжди всім ділилися.
4:33
УСП
З великою силою апостоли і далі свідчили про воскресіння Господа Ісуса. І велике Боже благословення було на них усіх.
4:34
УСП [4:34–35]
Ніхто з них ніколи не був у нужді. Ті, хто мали землю або будинки, продавали їх, а гроші приносили і клали до ніг апостолів, та ті гроші давалися кожному, хто мав у них потребу.
4:35
УСП
4:36
УСП
Так зробив і Йосип, якого апостоли називали Варнавою (що означає «Син утіхи»).
4:37
УСП
Він був левитом, родом з Кіпру. Продавши своє власне поле, Варнава приніс гроші і поклав їх апостолам до ніг.