Пр Приповісті, розділ Книга приказок Соломонових, розділ 1
Вступ
Це приказки Соломона, Давидового сина, царя Ізраїлю.
Вони написані, щоб пізнати мудрість і навчання,
щоб осягнути зміст висловлювань,
які ведуть до розуміння.
Вони допоможуть дістати науку й прозріння,
праведність, справедливе й чесне життя,
щоб дати нелукавому прозорливості,
молодим — знання та розважливість.
Нехай мудрий теж почує і набереться знань,
а розумний дістане поради,
як збагнути приказки й дива,
слова мудреців та їхні таємничі вислови.
Шана до Господа — це благання знань;
невігласи нехтують мудрістю й настановами.
Соломонові поради його сину
Сину мій1:8 Сину мій Книга Приказок, напевно, була написана для хлопчика-підлітка, який готується стати чоловіком. Ця книга навчає, як треба жити тій людині, яка поважає і любить Господа., прислухайся до настанов батька свого
й не відкидай повчань матері своєї, бо їхні напучення —
це гарний вінок із квітів для твоєї голови
й намисто на шию.
Застороги проти лихого товариства
Сину мій, якщо тебе зваблюють грішники,
не поступайся їм.
Якщо вони говорять:
«Ходімо з нами, давай влаштуємо засідку
і вполюємо невинних,
пустимо їм кров безпричинно.
Проковтнемо їх живцем, як Шеол,
згубимо невинних, як могила.
Ми знайдемо різноманітні цінні скарби,
наповнимо домівки свої награбованим добром.
Ти матимеш добру частку здобичі —
між усіма розділимо багатство».
Сину мій, не водися з ними.
Не ставай на їхній шлях,
бо їхні ноги прямують до зла,
бо вони спішать пролити кров.
Марно розкидати сіті у птаха на очах.
Ці люди чатують у засідці,
щоб дочекатись власної крові.
Вони влаштовують засідку на власне життя.
Такий кінець спіткає кожного,
хто зазіхає на чуже добро.
Воно відбере життя в тих, хто ним заволодів.
Добра жінка — мудрість
Мудрість1:20 Мудрість У цій книзі Соломон розповідав про Мудрість і Глупоту на прикладі двох жінок: «Мудрість допомагає служити Господу, глупа — грішити». гукає на вулиці,
підносить голос у людних місцях,
лунає на гомінкому перехресті,
при вході до міської брами, промовляє таке:
«Доки ви, невігласи,
будете кохатися у власному неуцтві?
Доки насмішники вдовольнятимуться глузуванням?
Як довго ще нерозумні зневажатимуть пізнання?
Якщо ви зважите на мій докір,
тоді я відкриюся перед вами,
сповіщу вам свої міркування.
Бо я закликала вас,
але ж ви відмовлялися слухати,
я простягла руку, але ніхто не звернув уваги,
бо ви зневажили всі мої поради,
і на моїх докорів не слухали.
Тепер уже я посміюся з ваших бід,
я позбиткуюся з вас, коли вас охопить жах.
Коли вас поглине страх, немов буря,
коли закружляє вас вихор нещасть,
коли зваляться на вас лиха та муки.
Тоді ви покличете мене, а я не відгукнуся,
тоді шукатимете мене, але не знайдете.
За те, що ненавиділи пізнання
і не зважилися шанувати Господа,
що не сприйняли моїх порад
і відкинули мої докори,
вони пожинатимуть плоди таких життєвих шляхів
і будуть втішені власними дурними порадами.
Адже відступництво нерозважливих згубить їх,
самовдоволеність дурнів знищить їх.
Але той, хто прислухатиметься до мене,
житиме безпечно, спокійно,
бо йому нічого буде боятися насильства і зла».