Книга приказок Соломонових, глава 15 Приповісті, глава 15
Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає.
Язик мудрих то добре знання, а уста нерозумних глупоту висловлюють.
Очі Господні на кожному місці, позирають на злих та на добрих.
Язик лагідний то дерево життя, а лукавство його заламання на дусі.
Зневажає безумний напучення батькове, а хто береже осторогу, стає розумніший.
Дім праведного скарб великий, а в плоді безбожного безлад.
Уста мудрих знання розсівають, а серце безглуздих не так.
Жертва безбожних огида для Господа, а молитва невинних Його уподоба.
Господеві огида дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.
Люта кара на того, хто путь оставляє, а хто осторогу ненавидить, той умирає.
Шеол й Аваддон перед Господом, тим більше серця синів людських!
Насмішник не любить картання собі, він до мудрих не піде.
Радісне серце лице веселить, а при смутку сердечному дух приголомшений.
Серце розумне шукає знання, а уста безумних глупоту пасуть.
Нужденному всі дні лихі, кому ж добре на серці, у того гостина постійно.
Ліпше мале у Господньому страху, ані ж скарб великий, та тривога при тому.
Ліпша пожива яринна, і при тому любов, аніж тучний віл, та ненависть при тому. Гнівлива людина роздражнює сварку, терпелива ж у гніві вспокоює заколот.
Дорога лінивого то терновиння, а путь щирих дорога гладка.
Мудрий син тішить батька свого, а людина безумна погорджує матір'ю своєю.
Глупота то радість для нерозумного, а людина розумна дорогою простою ходить.
Ламаються задуми з браку поради, при численності ж радників сповняться.
Радість людині у відповіді його уст, а слово на часі своєму яке воно добре!
Путь життя для премудрого угору, щоб віддалюватись від шеолу внизу.
Дім пишних руйнує Господь, але ставить межу для вдови.
Думки злого огида для Господа, але чисті для Нього приємні слова.
Зажерливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки ненавидить, той буде жити.
Серце праведного розмірковує про відповідь, а уста безбожних вибризкують зло.
Далекий Господь від безбожних, але справедливих молитву Він чує.
Світло очей тішить серце, добра звістка підкріплює кості.
Ухо, що навчання життя вислуховує, буде перебувати між мудрими.
Хто напучування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається остороги, здобуде той розум.
Страх Господній навчання премудрости, а перед славою скромність іде.