Іс Ісая, розділ Книга пророка Ісаї, розділ 9
Люди, які ходили у пітьмі,
побачили яскраве світло.
Засяяло «Велике Світло» тим,
хто жив на землі мороку.
Це Ти, Боже, примножив народ.
Ти приніс людям щастя.
Вони веселяться перед Тобою,
як ті щасливі землероби в дні жнив,
як збуджені від задоволення вояки,
коли здобуте в битві ділять.
Тому що звільнив Ти їх від тягаря непосильного,
зняв з їхніх плеч ярмо і переламав дубця,
яким їх вороги лупцювали,
як це було тоді, коли наніс поразку мидіанцям9:4 наніс… мидіанцям Див.: Суд. 7:15-25..
Бо кожний чобіт, що відміряв битви путь,
і закривавлений одяг згорять, як дрова, у вогні.
Бо народився для нас син, нам подарували сина,
на плечі якого покладено владу.
І назвали його Чудотворним Радником,
Всемогутнім Богом, Вічним Батьком, Князем Благоденства.
Бо влада Його постійно зростатиме,
і настане безпечний мир для престолу й землі Давида,
стверджуючи й зміцнюючи їх
у справедливості та праведності відтепер і навіки.
Палка відданість9:7 відданість Це гебрейське слово означає «любов», «гнів», «ненависть», «ревнощі» тощо. Господа Всемогутнього,
народу Своєму все це дасть.
Бог покарає Ізраїль
Господь послав слово проти Якова,
і воно тяжко вдарить Ізраїль.
Про це швидко дізнаються всі
в землі Ефраїма та в Самарії.
Погордливі й пихаті, вони скажуть:
«Попадала цегла, потрощилася,
проте ми відбудуємо знову з тесаного каменя.
Потрощено сикоморові балки,
але ми натомість покладемо значно міцніші крокви кедрові».
Господь Підняв проти них ворогів
на чолі з Рецином і нацькував їхніх ворогів:
Сирію зі сходу та филистимлян із заходу —
і вони зжерли Ізраїль, проковтнувши його вмить.
Все одно Його гнів не вщух,
а рука все ще занесена, щоб покарати їх.
Та не прийшли люди до Того, Хто їх покарав,
не шукали Господа Всемогутнього.
Через те й відтяв Господь і голову, й хвіст Ізраїлю,
того ж таки дня зламав і гілля, і стовбур.
За голову правили старійшини й вельможі,
хвостом були пророки, що проповідували брехню.
Проводирі народу ввели його в оману,
а ті, хто йшов за ними, заблукали.
Через те Господь не радів молоді,
не виявляв милосердя до їхніх сиріт і вдів,
адже кожен протистояв Богу
і з кожних уст злітали грішні слова.
Він все ще гнівається,
і рука Його все ще занесена для покарання.
Бо зло розгорілося, мов вогонь,
який пожер бур’яни та колючки.
Він перекинувся на підлісок,
і заклубочився той стовпами диму.
Гнівом Господа Всемогутнього було спалено землю дотла,
а люди перетворилися на паливо для багаття,
і ніхто не кинувся рятувати іншого.
Люди хапали щось справа, та не вгамували голоду,
пожирали щось зліва, і теж було мало;
кожен пожирав плоть дітей своїх9:20 пожирав… своїх Або «пожирав свою плоть»..
Манассія пожирав Ефраїма,
а Ефраїм накинувся на Манассія,
разом вони пішли на Юдею.
Однак Він усе ще лютує,
а Рука Його занесена, щоб покарати.