Лк Луки, розділ Євангеліє від св. Луки, розділ 2
Наро́дження Ісуса
І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.
Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.
І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,1Сам 16:1; 1Сам 16:4; Ів 7:42
щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.
І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.
І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді Грецьке καταλύμα — заїжджий двір, гостиниця. місця не стало для них.Мт 2:1
А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.
Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,
Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.
Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.
І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
„Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“Іс 2:4; Іс 44:23; Іс 49:13; Іс 57:19; Лк 19:38; Рим 5:1
І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.
І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.
А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.
І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.
А Марія оці всі слова́ Тут гебраїзм: „слова“ — це речі, випадки. Пор. Луки 2. 51. зберігала, розважаючи, у серці своїм.
Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
Обрі́зання Ісуса. Праведний Семен. Пророчиця Анна
Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.Бут 17:12; Лев 12:3; Мт 1:21
А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,
як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,Вих 13:2; Вих 13:12; Вих 34:19; Чис 8:16
і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.Лев 12:6; Лев 12:8
І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.Лк 24:21
І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,
тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
„Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,
бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,Бут 49:18; 1Сам 2:1; Пс 97:3; Іс 52:10
яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,
Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“Іс 42:6; Іс 60:3; Дії 13:47
І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.
А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —Мт 21:44; 1Петр 2:7; Рим 9:32
і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“Ів 19:25
Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,
удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.1Тим 5:5
І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.
А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.Лк 2:52
Дванадцятирі́чний Ісус у хра́мі
А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.Вих 23:17; Вих 34:23
І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.
Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.
Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.
Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.
Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.Мт 7:28; Мр 1:22; Лк 4:32; Ів 7:15
І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.
А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“Мал 3:1
Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.Лк 9:45
І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ Ρήματα — слова, а також: речі, події. Пор. Луки 2. 19. в своїм серці.
А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.Лк 2:40