Еккл Екклезіяст, розділ Книга Екклезіястова, розділ 7
Мудрість
Краще добре ім’я, ніж парфуми тонкі,7:1 Краще… тонкі Тобто «краще мати добру репутацію, ніж багатство».
день смерті принадніший, ніж народження мить.
Краще піти на поминки, ніж у дім гультіпаки,
бо смерть на кожного чатує.
Живим про це потрібно пам’ятати.
Гнівитись краще, ніж сміятись,
бо серце може вдовольнитись, хоч лице сумує.
Мудрець і подумки про смерть не забуває,
а дурень прагне лиш веселощів, розваг.
Прислухатися краще до докорів мудреця,
аніж вслухатися в медові співи дурня.
Бо дурносміх нагадує чортополоху тріск,
що швидко згоряє, навіть не зігрів казанка.
І в цьому теж марнота.
Дорогі підношення можуть й мудреця пошити в дурні,
хабар і чесне серце спокусити може.
Кінець у справі кращий, ніж початок,
терплячість вдачі краща, аніж пиха.
Не поспішай роздратуватись,
бо гнів живе у серці дурня.
Не говори: «Як сталося таке,
що все минуле краще сьогодення?»
Бо не від мудрості такі питання ставлять.
Бо мудрість — добра, то коштовний спадок, корисний всім, хто сонце бачить7:11 хто сонце бачить Тобто «ті, хто планують свої вчинки заздалегідь».. Адже надійно мудрість захищає, як і срібло. І перевага знань у тім, що мудрість зберігає життя тому, хто володіє нею.
Поглянь на труд Господній: хто здатен випрямити те, що Він зігнув? У гарну днину утішайся, будь щасливим, а в нещасливий день замислися над тим, що їх обидвох Бог створив, аби людина у Нього не знайшла помилки.
В безглуздому житті я усього зазнав: і те, що праведник загине, попри свою цноту, і що злочинець довго житиме, хоч сіє зло. Не будьте надто праведні і мудрі — навіщо знищувати себе? Не будьте занадто лихі й дурні не будьте також — навіщо вмирати передчасно?
Краще вхопитися за одне, але й іншого не випускати з рук. Хто Господа шанує, матиме і те, і інше в своєму житті. Мудрість робить дужчим мудреця, аніж десяток управителів міських. Бо праведного жодного немає на землі, хто б не грішив ніколи.
Не слухайте всього, що мовлять люди, тож не почуєте, як проклинають вас раби. Тому що достеменно вам відомо, що проклинали інших й ви не раз. Усі поради мудрістю я перевірив. Собі пообіцяв я: «Буду мудрим!» Але ж далеко як мені до мудреця! Усе, що є, — глибоке й непізнанне. Кому дано збагнути таємниці ті? Націлив розум я на пізнання, на пошук мудрості, чому на світі так ведеться: причину й наслідки шукав.
Прагнув дізнатися, чому безглузде зло, чому дурний прирівняний до божевільного. І зрозумів я, що підступна жінка, в якої серце — лиш пастка й тенета, в якої руки — тільки пута, гіркіша від смерті. Той, хто шукає шлях до Бога, омине її, а хто грішить, потрапить у її сильце. «Погляньте, до чого я дійшов, — говорить Когелет. — Я все разом зіставив і обміркував, щоб знайти відповідь. Все ще шукаю і не знайшов ще відповіді, але я знаю, що на тисячу людей знайшовся один добропорядний чоловік, а жінки — жодної. Ось що єдине я відкрив для себе: Бог праведністю людей наділив, однак вони знайшли багато лихого».