РимРым РимлянРымлянам, розділраздзел Послання св. апостола Павла до римлянПасланне да Рымлян, розділраздзел 9

Бог і юдеї

Правду кажу, я — в Христі. Я не обманюю, і сумління моє, освячене Духом Святим, свідок у тому, що в серці моєму велика скорбота й постійний біль за юдейський народ. І я б майже бажав бути проклятим і відлученим від Христа заради братів і сестер моїх, й земних родичів — ізраїльтян. Їм належить право бути всиновленими, як дітям Господнім, успадкувати славу і заповіти Божі. Всевишній також дав їм Закон Мойсеїв, служіння в храмі й Свої обітниці.

Їм належать великі патріархи, й вони були земною родиною Христа. Нехай Той, Хто є Богом над усіма, буде благословенний на віки! Амінь.

Бог обирає того, кого хоче

Я не кажу, що Господь не здержав Слово Своє, але ж не всі, хто родом з Ізраїлю, — справжні ізраїльтяни. І не всі ті істинні діти Авраамові, хто є його нащадками. Бо як Бог сказав: «Від Ісаака будуть названі нащадки твої».

Це означає, що не ті діти Божі, хто народився від плоті людської, а ті, хто народився завдяки Божій обітниці. То саме вони зватимуться нащадками Авраамовими. І ось як в обітниці сказано: «В призначений час Я повернуся, і в Сари народиться син».

Більше того, Ревекка також завагітніла. І були в неї сини від одного чоловіка, нашого праотця Ісаака. І перш ніж ті сини народилися, перш ніж вони вчинили щось добре чи зле, Бог сказав Ревецці: «Старший син твій служитиме молодшому». І сталося так, щоб міг здійснюватися Божий намір, за вибором Його. Він не грунтується на вчинках, він залежить від Божого заклику. Як сказано у Святому Писанні: «Я полюбив Якова, та зненавидів Ісава».

І що ж ми тепер скажемо? Чи буває Бог несправедливим? Звісно, ні! Бо сказав Він Мойсею: «Я помилую того, кого Сам вирішу помилувати, і зглянусь над тим, над ким Сам вирішу зглянутись». Тож милість Божа не залежить від чийогось бажання або чиїхось зусиль, лише від Самого Бога.

У Святому Писанні Бог каже фараонові: «Я підніс тебе й зробив царем для того, щоб показати через тебе Мою владу, і щоб Моє ім’я було сповіщене всьому світові». Отже, Бог милує тих, кого Сам обирає, і робить впертими тих, кого Сам вибирає.

І хтось може спитати мене: «Якщо Бог керує нашими вчинками, то чому ж Він досі звинувачує нас? Бо, зрештою, хто ж може протистояти волі Бога?»

Але хто ж ти є, чоловіче добрий, щоб сперечатися з Богом? Глиняний глечик не питає гончара: «Навіщо Ти зробив мене таким?» Хіба гончар не має влади над глиною, щоб з одного й того ж місива зробити дві різні посудини: чашу для урочистостей і звичайний глечик? А Богу, коли Він хотів виявити гнів Свій і силу Свою, все ж таки не забракувало терпіння й жалю до людей, які викликали в Нього той великий гнів, і які були засуджені до знищення. Він терпів їх, щоб показати багатство слави Своєї тим, хто приймає Його милосердя, кого Він приготував одержати славу Його. Це ті з нас, кого Він покликав не лише від юдеїв, а й від поган. Та невже хтось наважиться протидіяти всесильним діянням Божим? Як сказано у Святому Писанні, у пророка Осії:

«Тих, хто не був Моїм народом,

Я назву Своїм народом.

Жінку, яку не любили,

Я назву коханою».

А також:

«На тому ж місці, де Бог сказав їм:

„Ви — не Мій народ”,

там їх назвуть дітьми живого Бога».

Саме так Ісая провіщав про Ізраїль:

«Навіть якщо ізраїльтян буде так багато,

немов того піску морського,

однак лише декілька врятується,

бо вирок Свій Господь на землі учинить до кінця

і без зволікань».

І ще Ісая провістив:

«Якби Господь Всемогутній

не залишив для нас нащадків,

ми б стали як Содом і Ґоморра».

Що ж на це сказати? Ми робимо висновок, що погани, які не прагнули праведності, здобули її — ту праведність, що є наслідком віри. А люди Ізраїлю, які йшли за Законом, що приніс би праведність, не жили відповідно до того Закону. Чому? Тому що вони чинили так не через віру, а через вчинки свої. І спіткнулися вони об камінь спотикання. Так сказано у Святому Писанні:

«Поглянь, Я кладу в Сіоні камінь спотикання,

який існує саме для спокуси,

але той, хто вірить у Нього,

не розчарується».