Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника, так трохи глупоти псує мудрість та славу.

Серце мудрого тягне праворуч, а серце безумного ліворуч. Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний. Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, бо лагідність доводить до прощення навіть великих провин.

Є зло, що я бачив під сонцем, мов помилка, що повстає від володаря: на великих висотах глупота буває поставлена, а багаті сидять у низині! Я бачив на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби... Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить. Хто зносить каміння, пораниться ним; хто дрова рубає, загрожений ними. Як залізо ступіє, й хтось леза не вигострить, той мусить напружити свою силу, та мудрість зарадить йому! Коли вкусить гадюка перед закляттям, тоді ворожбит не потрібний. Слова з уст премудрого милість, а губи безумного нищать його:

початок слів його уст глупота, а кінець його уст зле шаленство. Нерозумний говорить багато, та не знає людина, що буде; а що буде по ньому, хто скаже йому? Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста. Горе, краю, тобі, коли цар твій хлопчина, а владики твої спозаранку їдять!

Щасливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем, а владики твої своєчасно їдять, як ті мужі, а не як п'яниці! Від лінощів валиться стеля, а з опущення рук тече дах. Гостину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати. Навіть у думці своїй не злослов на царя, і в спальні своїй не кляни багача, небесний бо птах віднесе твою мову, а крилатий розкаже про слово твоє...