І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

Як довго ви будете пастками класти слова? Розміркуйте, а потім собі поговоримо! Чому пораховані ми, як худоба? Чому в ваших очах ми безумні? О ти, що розшарпуєш душу свою в своїм гніві, чи для тебе земля опустіє, а скеля осунеться з місця свого? Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його:

його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його, стануть тісні кроки сили його, і вдарить його власна рада!... Бо він кинений в пастку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити: пастка схопить за стопу його, зміцниться сітка на ньому, на нього захований шнур на землі, а пастка на нього на стежці... Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах.

Його сила голодною буде, а нещастя при боці його приготовлене. Його шкіра поїджена буде хворобою, поїсть члени його первороджений смерти. Відірвана буде безпека його від намету його, а Ти до царя жахів його приведеш... Він перебуває в наметі своєму, який не його, на мешкання його буде кинена сірка. Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зів'яне. Його пам'ять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому. Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його. У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання. На згадку про день його остовпівали останні, за волосся ж хапались давніші... Ось такі то мешкання неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!