І відповів нааматянин Цофар та й сказав:

Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх! Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені. Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена, то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю? Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне, проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він? Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде: його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце... Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його...

Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже! Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком, над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!... Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його... Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є! Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока. Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде... Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його! Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже. Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все: за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього! Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...

Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук... Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде! При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене... Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його... Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!