І заговорив теманянин Еліфаз та й сказав:

Чи для Бога людина корисна? Бо мудрий корисний самому собі! Хіба Всемогутній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за користь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам? Чи Він буде карати, тебе боячись, і чи піде з тобою на суд? Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззаконням немає кінця!

Таж з братів своїх брав ти заставу даремно, а з нагого одежу стягав! Не поїв ти водою знеможеного, і від голодного стримував хліб... А сильна людина то їй оцей край, і почесний у ньому сидітиме. Ти напорожньо вдів відсилав, і сирітські рамена гнобились, тому пастки тебе оточили, і жахає тебе наглий страх, твоє світло стемніло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе... Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зорі угору поглянь, які стали високі вони! А ти кажеш: Що відає Бог? Чи судитиме Він через млу? Хмари завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по крузі небесному. Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступали безбожні,

що невчасно були вони згублені, що річка розлита, підвалина їх, що до Бога казали вони: Відступися від нас! та: Що зробить для нас Всемогутній? А Він доми їхні наповнив добром!... Але віддалилась від мене порада безбожних! Справедливі це бачать та тішаться, і насміхається з нього невинний: Справді вигублений наш противник, а останок їх вижер огонь! Заприязнися із Ним, та й май спокій, цим прийде на тебе добро.

Закона візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади. Якщо вернешся до Всемогутнього, будеш збудований, і віддалиш беззаконня з наметів своїх. І викинь до пороху золото, і мов камінь з потоку офірське те золото, і буде тобі Всемогутній за золото та за срібло блискуче тобі! Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога підіймеш обличчя своє, будеш благати Його й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолужиш. А що постановиш, то виповниться те тобі, й на дорогах твоїх буде сяяти світло. Бо знижує Він спину пишного, хто ж смиренний, тому помагає. Рятує Він і небезвинного, і той чистотою твоїх рук урятований буде.