А Йов відповів та й сказав:

Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої... О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування! Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами, розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені. Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене! Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді. Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу,

на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю... А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду! Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив. Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його. Але Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить:

бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це! Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його... А Бог пом'якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив, бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!