І говорив Елігу та й сказав:

Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене! Бо ухо слова випробовує, а піднебіння їжу куштує. Виберім право собі, між собою пізнаймо, що добре. Бо Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє. Чи буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя... Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузування, як воду, і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними? Бо він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає. Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!

Бо за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату! Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права. Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселенну поклав? Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав, всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!... Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:

Хіба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного? Хіба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний? Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук, за хвилину вони помирають, опівночі... Доторкнеться Він можних і гинуть вони, сильний усунений буде рукою не людською. Бо очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її, немає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались. Бо людині Він не призначає означений час, щоб ходила до Бога на суд. Він сильних ламає без досліду, і ставить на місце їх інших. Бож знає Він їхні діла, оберне вночі і почавлені будуть! Як несправедливих уразить Він їх, на видному місці, за те, що вони відступили від Нього, і не розуміли доріг Його всіх, щоб зойк сіромахи спровадити до Нього, бо Він чує благання пригнічених. Коли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом, щоб не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові. Бо Богові треба отак говорити: Несу я заслужене, злого робити не буду!

Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити! Чи на думку твою надолужить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи! Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає: Йов говорить немудро, а слова його без розуміння. О, коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді, як злі люди, бо він додає до свойого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої...