І говорив Елігу та й сказав:

Чи це полічив ти за право, як кажеш: Моя праведність більша за Божу? Бо ти говорив: Що поможе тобі? Яку користь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха? Я тобі відповім, а з тобою і ближнім твоїм. Подивися на небо й побач, і на хмари споглянь, вони вищі за тебе. Як ти будеш грішити, що зробиш Йому? А стануть численні провини твої, що ти вчиниш Йому? Коли праведним станеш, що даси ти Йому? Або що Він візьме з твоєї руки? Для людини, як ти, беззаконня твоє, і для людського сина твоя справедливість!... Від безлічі гноблення стогнуть вони, кричать від твердого плеча багатьох...

Та не скаже ніхто: Де ж той Бог, що мене Він створив, що вночі дає співи, що нас над худобу земну Він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими? Вони там кричать, але через бундючність злочинців Він відповіді не дає. Тільки марноти не слухає Бог, і Всемогутній не бачить її. Що ж тоді, коли кажеш: Не бачив Його! Та є суд перед Ним, і чекай ти його!

А тепер, коли гнів Його не покарав, і не дуже пізнав про глупоту, то намарно Йов уста свої відкриває та множить слова без знання...