І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим? Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду? Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня! Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього, якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю, і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий! Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,

бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі, отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть: Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води? Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву: отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного, бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність... На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він... Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його, на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло: Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!... Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть. Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,

аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости... Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!