А Йов відповів та й сказав:

Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом? Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень... Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався? Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув. Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться. Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі. Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах, Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні. Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!... Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього... Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш? Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники, що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,

я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю? Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос, Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно... Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою. Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені? Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим... Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я... Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...

Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється... У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто? А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,

проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич... Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся, то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене... Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду? Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої, то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя... Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд, поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку... Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає, тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...