Псалом Давидів. Господи, кличу до Тебе, поспішися до мене, почуй же мій голос, як кличу до Тебе!

Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм, підношення рук моїх як жертва вечірня! Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх! Не дай нахилятися серцю моєму до речі лихої, щоб учинки робити безбожністю, із людьми, що чинять переступ, і щоб не ласувався я їхніми присмаками! Як праведний вразить мене, то це милість, а докорить мені, це олива на голову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла.

Їхні судді по скелі розкидані, та слова мої вчують, бо приємні вони... Як дрова рубають й розколюють їх на землі, так розкидані наші кістки над отвором шеолу. Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе надіюсь не зруйновуй мого життя! Бережи Ти від пастки мене, що на мене поставили, та від тенет переступників! Хай безбожні попадають разом до сітки своєї, а я промину!