Для дириґетна хору. Єдутуна. Псалом Давидів. (39-2) Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.

(39-3) Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений. (39-4) Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком: (39-5) Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру! (39-6) Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села. (39-7) У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте! (39-8) А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!

(39-9) Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного! (39-10) Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, (39-11) забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь... (39-12) Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села. (39-13) Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі! (39-14) Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!