Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом навчальний. (44-2) Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки нам оповідали: велике Ти діло вчинив за їхніх днів, за днів стародавніх:

(44-3) Ти вигнав поганів Своєю рукою, а їх осадив, понищив народи, а їх Ти поширив! (44-4) Не мечем бо своїм вони землю посіли, і їхнє рамено їм не помогло, а правиця Твоя та рамено Твоє, та Світло обличчя Твого, бо Ти їх уподобав! (44-5) Ти Сам Цар мій, о Боже, звели ж про спасіння для Якова: (44-6) Тобою поб'ємо своїх ворогів, ім'ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас, (44-7) бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не поможе мені, (44-8) але Ти нас спасеш від противників наших, і наших ненависників засоромиш! (44-9) Ми хвалимось Богом щодня, і повіки ім'я Твоє славимо, Села, (44-10) та однак Ти покинув і нас засоромив, і вже не виходиш із нашими військами:

(44-11) Ти вчинив, що від ворога ми обернулись назад, а наші ненависники грабували собі наш маєток... (44-12) Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред народів, (44-13) Ти за безцін продав Свій народ, і ціни йому не побільшив! (44-14) Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць, (44-15) Ти нас учинив за прислів'я поганам, і головою хитають народи на нас... (44-16) Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє, (44-17) через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника... (44-18) Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили,

(44-19) не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги! (44-20) Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню, (44-21) чи й тоді ми забули ім'я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого? (44-22) Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця, (44-23) що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних... (44-24) Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, не кидай назавжди! (44-25) Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту? (44-26) Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі... (44-27) Устань же, о Помоче наша, і викупи нас через милість Свою!