Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів. (58-2) Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи людських синів слушно судите?

(58-3) Отже, у серці ви чините кривди, дорогу насильства рук ваших торуєте ви на землі. (58-4) Від лоня ще матернього вже віддалені несправедливі, з утроби ще матерньої заблудилися неправдомовці, (58-5) їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуляє, (58-6) що не слухає голосу заклиначів, чарівника, в чарах вправного! (58-7) Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи,

(58-8) нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов'януть вони, як трава по дорозі, (58-9) бодай стали, немов той слимак, що в своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки! (58-10) Поки почують тернину запалену ваші горшки, нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спалену! (58-11) А праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє! (58-12) і скаже людина: Поправді є плід справедливому, справді є Бог, суддя на землі!