Для дириґетна хору. Псалом Асафів. (77-2) Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене!

(77-3) В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена: (77-4) згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села. (77-5) Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю... (77-6) Пригадую я про дні давні, про роки відвічні, (77-7) свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає: (77-8) Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає? (77-9) Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід? (77-10) Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села. (77-11) і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього. (77-12) Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,

(77-13) і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім! (77-14) Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш? (77-15) Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами, (77-16) Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села. (77-17) Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні. (77-18) Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали. (77-19) Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля! (77-20) Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп. (77-21) Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.