ПрPro ПриповістіPřísloví, розділkapitola Книга приказок СоломоновихKniha přísloví, розділkapitola 27

Не хвалися завтрашнім днем,

бо ніколи не знаєш, що цей день тобі принесе.

Нехай інший тебе вихваляє, а не сам,

хтось інший, а не власні уста!

Камінь — важкий, пісок не легко нести,

але ще тяжчі халепи з-за недалекість дурня.

Лють — жорстоке почуття,

гнів заливає, наче повінь,

та перед ревнощами хто вистоїть?

Краще — відкритий осуд,

ніж приховане кохання.

Рани, отримані від друга — на користь,

бо не зі зла, а поцілунок ворога — підступний.

Ситий і на мед не гляне,

а для голодного й гірке — солодке.

Людина, яка блукає далеко від рідної оселі,

схожа на пташеня, що випало з гнізда.

Ароматична олива й запашне куріння серце звеселяють,

задушевність друга приємна щирою порадою.

Не відштовхни ні свого, ні батькового друга;

не приходь у дім брата, коли в тебе біда.

Краще сусіда поруч, ніж брат далеко.

Будь мудрим, сину, втіш моє серце,

тоді я відповім усім, хто ображає мене.

Обережний зрозумів, що лихо насувається, та й сховався,

а недоумкуватий наблизився й постраждав.

Візьми його одяг, бо він за незнайомця поручився,

візьми заставу у нього заради чужинця.

Якщо хтось зранку ближнього занадто голосно вітає,

то вважай, що він прокльони шле.

Постійні краплі зі стелі у день дощовий

і пащекувата дружина — однаково огидні.

Тримати її все одно, що приховувати вітер

або запашну оливу, що розтеклася по долоні.

Залізо гострить залізо,

так і людина, спілкуючись з ближнім, стає гострішою.

Хто вирощує фіґове дерево, той плоди його споживає,

хто захищає хазяїна, матиме винагороду.

Як у воді віддзеркалюється обличчя,

так і серця людські відкривають справжнє все її нутро.

Шеол та Абаддон(a)27:20 Абаддон Абаддон, як і Шеол — притулок мертвих, який ніколи не заповнюється вщерть. ніколи не вдоволені,

так і людським очам — усе мало.

Для срібла — тигель, для золота — горно,

а людина проходить через випробування славою.

Якщо товкти дурня в ступі разом із цільним зерном,

дурість із нього все одно не витовчеш.

Дбай про отару свою,

добре пильнуй свою череду.

Адже багатство не збережеш навічно,

і корони не стане на прийдешні покоління.

Коли трава жухне, а потім нова виростає,

коли збирають сіно на схилах,

тоді підростуть ягнята, щоб тобі вдягнутися,

і кози, щоб сплатити за лан.

Тоді буде вдосталь козячого молока,

щоб напитись тобі й домашнім твоїм,

і щоб слуги твої жили й не хворіли.