Пророцтво про Моава. Справді вночі Ар-Моав пограбований був та понищений, справді вночі Кір-Моав пограбований був та понищений.

Він пішов до святині, а Дивон на верхів'я, щоб плакати; на Нево й на Медеву голосить Моав. На всіх головах його лисина, обстрижена кожна його борода, на всіх його вулицях підперезались веретою, на дахах його та на площах його всі голосять, з плачу розпливаються... І кричали Ешбон та Ел'але, аж до Ягацу був чутий їхній голос, тому то голосять вояки Моава, і душа його в ньому тремтить. Моє серце кричить про Моава, втікачі його аж до Цоару, до Еглат-Шелішійї, бо з плачем ходять збіччям Лухіту, бо на Хоронаїмській дорозі встає крик загибелі, бо води Німріму спустошенням будуть, бо посохла трава, мурава позникала, немає нічого зеленого...

Тому то набутий останок і маєток вони віднесуть за потік степовий. Бо країну Моава той крик оточив, по Еглаїм його голосіння, і по Беер-Елім голосіння його. Бо наповнилась кров'ю димонська вода, бо Я покладу на Димон додаткове: лева для втікачів із Моава, і на останок землі.