Тож за праведністю царюватиме цар, а князі володітимуть за правосуддям.

І станеться кожен, як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі... І не будуть заплющені очі видющих, і слухатимуть вуха тих, які слухають! І знання розумітиме серце нерозважних, а язик недорікуватих поспішить говорити виразно. Не будуть вже кликати достойним глупця, а на обманця не скажуть шляхетний, бо глупоту говорить безумний, а серце його беззаконня вчиняє, щоб робити лукавство, та щоб говорити до Господа слово облудне, щоб душу голодного випорожнити й напою позбавити спраглого! А лукавий лихі його чини: він лихе замишляє, щоб нищити скромних словами брехливими, як убогий говорить про право, а шляхетний міркує шляхетне, і стоїть при шляхетному. Устаньте, безжурні жінки, почуйте мій голос, дочки безтурботні, послухайте слова мого!

Днів багато на рік ви, безтурботні, тремтітимете, бо збір винограду скінчився, а згромадження плоду не прийде! Тремтіть, ви безжурні, дрижіть, безтурботні, роздягніться, себе обнажіть, опережіться по стегнах! За принадні поля будуть битися в груди, за виноградник урожайний... На землі цій народу мого зійде терен й будяччя, по всіх домах радости спаленина, на місті веселому... Бо палац опущений буде, міський гомін замовкне, Офел та башта навік стануть ямами, радістю диких ослів, пасовиськом черід, аж Дух з височини проллється на нас, а пустиня в садок обернеться, а садок порахований буде за ліс! Тоді пробуватиме право в пустині, на ниві ж родючій сидітиме правда. І буде роботою істини мир, а працею правди спокійність й безпека навіки. І осяде народ мій у мешканні спокійнім, і в безпечних місцях, і в спокійних місцях відпочинку. І буде падати град на повалений ліс, і знизиться місто в долину... Блаженні ви, сівачі понад всякими водами, що відпускаєте ногу волові й ослові на волю!