А Йов відповів та й сказав:

Справді, то ж ви тільки люди, і мудрість із вами помре!... Таж і я маю розум, як ви, я не нижчий від вас! І в кого немає такого, як це? Посміховищем став я для друга свого, я, що кликав до Бога, і Він мені відповідав, посміховищем став справедливий, невинний... Нещасливцю погорда, на думку спокійного, приготовлена для спотикання ноги! Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить, у того, хто ніби то Бога провадить рукою своєю.

Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість. Або говори до землі й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські. Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила? Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла? Чи ж не ухо слова розбирає, піднебіння ж смакує для себе поживу? Мудрість у старших, бо довгість днів розум.

Мудрість та сила у Нього, Його рада та розум. Ось Він зруйнує й не буде воно відбудоване, замкне чоловіка й не буде він випущений. Ось Він стримає води і висохнуть, Він їх пустить то землю вони перевернуть. В Нього сила та задум, у Нього заблуджений і той, хто призводить до блуду. Він уводить у помилку радників, і обезумлює суддів, Він розв'язує пута царів і приперізує пояса на їхні стегна. Він провадить священиків босо, і потужних повалює, Він надійним уста відіймає й забирає від старших розумність. На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює. Відкриває Він речі глибокі із темряви, а темне провадить на світло. Він робить народи потужними й знову їх нищить, Він народи поширює, й потім виводить в неволю. Відіймає Він розум в народніх голів на землі та блукати їх змушує по бездорожній пустелі, вони ходять навпомацки в темряві темній, і Він упроваджує їх в блуканину, мов п'яного!