Молитва Давидова. Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних!

Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту! Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило, а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя. Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися! Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою, покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї. Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене

від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене! Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно. Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю... із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті... Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного, від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать. А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!