Давидів. Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює,

візьми малого й великого щита, і встань мені на допомогу! Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: Я спасіння твоє! Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє. Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене; нехай буде дорога їхна темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене, бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою! Нехай нагла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, бодай він до нього упав! А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою! Скажуть усі мої кості: Господи, хто подібний до Тебе? Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря від його дерія. Свідки встають неправдиві, чого я не знав питають мене,

віддають мені злом за добро, осирочують душу мою! А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє... Як приятель, буцім то брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений... А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовкають, з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами... Господи, чи довго Ти будеш дивитись на це? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою!

Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі! Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить, бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють, свої уста на мене вони розкривають, говорять: Ага, ага! Наші очі це бачили! Ти бачив це, Господи, не помовчи ж, Господи, не віддаляйся від мене! Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою, розсуди Ти мене до Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться, нехай не говорять у серці своїм: Ага, його маємо ми, хай не кажуть вони: Ми його проковтнули... Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене! Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові! А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!