Дії Діяння, розділ Діяння святих апостолів, розділ 20
Подорож Павла через Македонію до Греції
Після того, як заворушення закінчилися, Павло, зібравши учнів, підбадьорив їх і, попрощавшись із ними, пішов до Македонії. Проходячи тими краями, Павло підбадьорював учнів багатьма словами, а потім прийшов до Греції, де пробув три місяці. Коли збирався відплисти до Сирії, юдеї вчинили проти нього змову. Дізнавшись про це, він вирішив повернутися через Македонію. Разом із ним пішов Сопатер, син Пірра з Вереї, Аристарх та Секунд із Солуня, Гай із Дервії, Тимофій, Тихик і Трохим з Азії. Дії 19:29; Дії 27:2Вони пішли вперед і чекали нас у Троаді. Ми ж після днів свята Опрісноків відпливли з Филиппи й через п’ять днів прибули до них у Троаду, де провели сім днів.
Воскресіння Євтиха
Першого дня тижня ми зібралися на ламанні хліба. Павло, маючи намір наступного дня вирушити в подорож, говорив з учнями й продовжив промову до півночі. Дії 2:46; 1Кор 10:16У верхній кімнаті, де ми зібралися, було багато світильників. Один юнак, на ім’я Євтих, сидів на вікні. А оскільки Павло говорив довго, юнака здолав міцний сон, він похитнувся та впав із третього поверху. Коли його підняли, він був мертвий. Павло зійшов вниз, припав до нього та, обійнявши, сказав: «Не турбуйтеся, бо його душа ще в ньому». Після цього Павло повернувся нагору, переломив хліб та їв. Він говорив із ними довго, аж до світанку, а потім вирушив у дорогу. А хлопця привели живого, і всіх це дуже втішило.
Подорож із Трої до Мілета
Ми попливли наперед кораблем до Асси, щоб звідти забрати Павла. Він сам так звелів, тому що хотів подорожувати пішки. Коли він зустрів нас в Ассі, ми взяли його на корабель і прибули до Мітилени. Відпливши звідти, наступного дня прибули до Хіосу; а ще через день припливли до Самоса й, пробувши день у Трогілії, назавтра дісталися до Мілета. Павло вирішив проминути Ефес і не затримуватися в Азії: він поспішав, щоб, якщо буде можливо, бути в Єрусалимі на день П’ятдесятниці.
З Мілета Павло надіслав до Ефеса й покликав пресвітерів церкви. Коли вони прийшли, він сказав їм: «Ви знаєте, як я з першого дня, відколи прийшов до Азії, був із вами весь час. Дії 19:9Я з усією покорою та сльозами служив Господеві серед випробувань, що трапилися зі мною через змови юдеїв. Я не поминув нічого корисного для вас, проповідував та навчав прилюдно та по домах, засвідчуючи юдеям та грекам про покаяння перед Богом та віру в Господа нашого Ісуса. Лк 24:47І ось тепер я, зв’язаний Духом, іду до Єрусалима, не знаючи, що там зі мною станеться. Тільки Дух Святий у кожному місті свідчить мені, кажучи, що на мене чекають кайдани та страждання. Дії 9:16; Дії 21:11; 1Сол 3:3Але я ні про що не турбуюся й не дорожу своїм життям, тільки б мені звершити мій шлях та служіння, яке я отримав від Господа Ісуса, – свідчити Добру Звістку благодаті Божої. Дії 21:13; Рим 8:35; Гал 1:1; Кол 1:24; Тит 1:3І тепер я знаю, що всі ви, між ким я ходив та проповідував Царство Боже, більше не побачите мого обличчя. Тому я свідчу сьогодні: я чистий від крові всіх, Дії 18:6бо не ухилявся вам звіщати всю волю Божу. Лк 7:30; Еф 1:11Пильнуйте себе й усю отару, над якою Дух Святий поставив вас єпископами, щоби пасти Церкву Божу, яку Він придбав Своєю кров’ю. Ів 21:15; 1Петр 5:2; Рим 3:25Я знаю, що після мого відходу до вас прийдуть люті вовки, які не щадитимуть отари. Мт 7:15; 2Петр 2:1Навіть серед вас постануть люди, які почнуть спотворювати істину, щоб повести учнів за собою. Тому пильнуйте! Пам’ятайте, що я три роки вдень та вночі зі сльозами наставляв кожного з вас. Мт 25:13; Євр 13:17І тепер доручаю вас Богові та Слову благодаті Його, яке може вас збудувати й дати спадщину між усіма святими. Еф 1:18Я ні від кого не жадав ні срібла, ні золота, ні одягу. Ви самі знаєте, що ці руки служили моїм потребам і тих, хто був зі мною. Дії 18:3; 1Кор 4:12; 1Сол 2:9; 2Сол 3:8У всьому я показував вам, що, працюючи так, ми повинні допомагати немічним і пам’ятати слова Господа Ісуса: „Блаженніше давати, ніж отримувати“».Лк 6:38; Лк 18:22
Сказавши це, він став на коліна та разом з усіма помолився. Тоді всі почали плакати й, припавши до шиї Павла, цілували його. Найбільше всіх засмутили слова Павла про те, що вони більше не побачать його обличчя. Потім провели його до корабля.