Книга приказок Соломонових, глава 12 Приповісті, глава 12
Хто любить навчання, той любить пізнання, а хто докір ненавидить, той нерозумний.
Добрий від Господа має вподобання, а людину злих замірів осудить Господь.
Не зміцниться людина безбожністю, корінь же праведних не захитається.
Жінка чеснотна корона для чоловіка свого, а засоромлююча мов та гниль в його костях.
Думки праведних право, підступні заміри безбожних омана.
Безбожних слова чатування на кров, а уста невинних урятовують їх.
Перевернути безбожних і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.
Хвалять людину за розум її, а кривосердий стає на погорду.
Ліпше простий, але роботящий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позбавлений.
Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.
Хто оброблює землю свою, той хлібом насичується, хто ж за марницею гониться, той позбавлений розуму.
Безбожний жадає ловити у сітку лихих, а в праведних корень приносить плоди.
Пастка злого в гріху його уст, а праведний з утиску вийде.
Людина насичується добром з плоду уст, і зроблене рук чоловіка до нього впаде.
Дорога безумця пряма в його очах, а мудрий послухає ради.
Нерозумного гнів пізнається відразу, розумний же мовчки ховає зневагу.
Хто правду говорить, той виявлює праведність, а свідок брехливий оману.
Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих то ліки.
Уста правдиві стоятимуть вічно, а брехливий язик лиш на хвилю.
В серці тих, хто зло оре, омана, а радість у тих, хто дораджує мир.
Жодна кривда не трапиться праведному, а безбожні наповняться лихом.
Уста брехливі огида у Господа, а чинячі правду Його уподоба.
Приховує мудра людина знання, а серце безумних глупоту викликує.
Роботяща рука пануватиме, а лінива даниною стане.
Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить.
Праведний вивідає свою путь, а дорога безбожних зведе їх самих.
Не буде ледачий пекти свого полову, а людина трудяща набуде маєток цінний.
В путі праведности є життя, і на стежці її нема смерти.