Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала.

Зарізала те, що було на заріз, змішала вино своє, і трапезу свою приготовила. Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висотах міських: Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, говорить йому: Ходіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала! Покиньте глупоту і будете жити, і ходіте дорогою розуму! Хто картає насмішника, той собі ганьбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває. Не дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він, викартай мудрого й він покохає тебе. Дай мудрому й він помудріє іще, навчи праведного і прибільшить він мудрости! Страх Господній початок премудрости, а пізнання Святого це розум, бо мною помножаться дні твої, і додадуть тобі років життя. Якщо ти змудрів то для себе змудрів, а як станеш насмішником, сам понесеш! Жінка безглузда криклива, нерозумна, і нічого не знає!

Сідає вона на сидінні при вході до дому свого, на високостях міста, щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю простує: Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, то каже йому: Вода крадена солодка, і приємний прихований хліб... І не відає він, що самі там мерці, у глибинах шеолу запрошені нею!...