Пр Приповісті, розділ Книга приказок Соломонових, розділ 7
Мудрість утримає від розпусти
Сину мій, слухайся моїх настанов
і бережи в собі заповіти мої.
Тримайся моїх заповідей і живи,
бережи, як зіницю ока, мою науку.Лев 18:5
Зав’яжи їх на пальцях,
впиши їх у скрижалі свого серця.Втор 6:8
Скажи мудрості: «Ти — моя сестра».
Назви далекоглядність своєю родичкою,
щоб врятували тебе від повії,
від розпусниці з облесливими словами.Пр 6:24
Бо якось глянув я у вікно,
крізь ґрати глянув, подивився вниз,
і помітив юнаків простодушних,
і побачив серед молоді юнака нерозумного.
Він ішов вулицею до рогу, до її оселі.
Були вже сутінки, вечоріло,
насувалася ніч, пітьма.
Назустріч йому наближалася хтиво жінка,
вбрана, як повія, бажаючи його спокусити.
Вона — нахабна й норовлива,
ніколи вдома не сидить.
Ось вона на вулиці, ось вона на майдані,
ось вона на кожному розі вичікує, чатує.
Вона його хапає,
впивається поцілунком і сміливо каже:
«Мені довелося сьогодні скласти пожертви,
і я виконала свої обіцянки.
Тому я вийшла з нетерпінням, шукаючи тебе.
І я тебе знайшла!
Я постелила на ліжко кольорові покривала
з єгипетського полотна.
Я покропила постіль мирром,
алое та цинамоном.
Прийди, до ранку питимемо чашу кохання,
насолоджуватимемося любов’ю.
Чоловіка немає вдома, він поїхав далеко.
Узяв мішечок срібла з собою
і не повернеться аж до повного місяця».
Вона звабила його своїм щебетом,
спокусливими устами звела його.
Він одразу ж іде за нею бездумно,
немов віл на бійню, немов олень, що скаче в пастку,
доки стріла не проткне печінку.
Він схожий на пташку, що летить в сіті,
не знаючи, що заплатить за це своїм життям.Пр 1:17
І тепер, сини, послухайте мене,
прислухайтеся до слів, які мовлять уста мої.
Не дозволяйте серцю збочити на її шлях,
не збийтеся на її манівці.Йов 31:9
Адже вона вже багатьох до смерті довела,
не злічити її жертв.
В її домі дороги до Шеолу,
вони ведуть униз до покоїв смерті.Пр 5:5