Пр Приповісті, розділ Книга приказок Соломонових, розділ 19
Краще бідний, та чесний,
аніж з лукавими устами, та дурний.
Звісно, бажання без знання пусті;
а той, хто надто поспішає, губить шлях.
Невігластво підточує життя людині,
вона ж гнівається на Господа за це.
Багатство притягує друзів,
а вбогого друзі залишають.
Лжесвідок не уникне покарання,
не врятується свідок брехливий.
Багато людей підлещуюється до щедрого вельможі,
записуються в друзі до того, хто обдаровує.
Злидаря зневажають усі його брати,
а що вже говорити про друзів!
Ті його сахаються: він просить поради, а їх немає.
Хто любить життя, той набирається розуму.
Хто шанує знання, той збагне, що є добро.
Брехливий свідок не залишиться без покарання,
неправдивий свідок загине.
Пустоголовому багатію не годиться наживати скарби,
це так безглуздо, як і рабу керувати князями.
Здоровий глузд породжує терпіння,
людину звеличує вміння прощати образи.
Царський гнів, немов лева рик,
а ласка його, мов роса на траві.
Нерозумний син — нещастя для батька,
а пащекувата дружина дратує,
як неспинне крапання дощу крізь дірявий дах.
Дім і багатство успадковуються від батьків,
а розважлива дружина — від Господа.
Лінощі навівають глибокий сон,
бажання ледакувати веде до голоду.
Хто підкоряється заповітам, той зберігає життя,
хто не шанує Божий шлях — загине.
Давати жебраку, що позичати Господу.
За ваше милосердя Бог воздасть вам.
Напучуй свого сина, в тому — єдина надія;
не роблячи цього, тільки зла йому завдаєш.
Запальна людина повинна нести покарання;
навіть якщо помилуєш її, потім усе повториться.
Вислухай пораду й прислухайся до повчань,
щоб зрештою набратися мудрості.
Багато задумів у серці людському,
але Господь вирішує, що має статися.
Скнарість — то ганьба,
краще бути бідним, ніж брехливим.
Страх Господній дає прекрасне життя;
тож роки минають без страху, що нагряне біда.
Лінько опускає в миску руку,
та навіть до рота повернуть її не може.
Скарай пихатого, і дурень набереться розуму;
Дай настанови розсудливому,
і він сам помудрішає.
Хто не шанує батька й проганяє матір,
той негідний і зганьблений син.
Слухайся повчань, мій сину,
якщо бажаєш утекти від дурних помилок невігласів.
Нікчема висміює справедливість,
а вуста неправедного живляться несправедливістю.
Покарання існує для пихатих самолюбців,
а удари — для спин дурнів.